Навколишнє середовище та здоровья

Навколишнє середовище та здоров’я

Проблеми збереження та покращення навколишнього середовища

Комплекси природних ресурсів галузей господарства

Кліматичні ресурси і умови

В господарській та іншій діяльності людини клімат часто розглядається як 1 з природних умов, які сприяють чи не сприяють розвитку виробництва. Разом з тим клімат та його окремі компоненти виступають як ресурси:

сонячна енергія(один з головних видів природних ресурсів, який має в перспективі велике значення – сонячні батареї для виробництва теплової та електроенергії – південніше 50-ї паралелі),

вітрова енергія(може бути перетворена в інші види енергії – механічну, електричну),

агрокіматичні ресурси землеробства (комплексна оцінка клімату для оптимального розміщення сільськогосподарського виробництва, враховує співвідношення тепла та вологи).

Кліматичні умови. Клімат настільки різноманітний, що поряд з сприятливим, здійснює і негативний вплив на організм лдини, роботу машин та засобів поза приміщеннями, транспорту. Ось чому кліматологія вирішує широке коло практичних завдань, пов’язаних з запитами техніки, будівництва, транспорту, медицини та курортології.

Для господарського використання природні ресурси та умови поєднують. За господарським призначенням ресурси поділяються на одно цільові та багатоцільові, господарська оцінка та використання багатоцільових потребує врахування потреб всіх зацікавлених галузей.

Проблеми взаємозаміни чи поєднання різних ресурсів вирішуються в рамках крупних міжгалузевих господарських комплексів, тобто групи галузей і виробництв, пов’язаних технологічно, економічно та спільністю народногосподарської цілі та кінцевих результатів. До даних комплексів належать: паливно-енергетичний, агропромисловий, транспортний, будівельний та ін.

Питання охорони та покращення середовища проживання, його оздоровлення, пристосування до нього є 1 з основних при дослідженні проблеми взаємовідносин людини з навколишнім середовищем, та при здійсненні будь-якої практичної діяльності, пов’язаної з ним.

Прискорене освоєння та використання природних ресурсів, використання в зростаючому об’єкті біохімічних стимуляторів природних процесів, урбанізація і запровадження нових технологій в умовах ускладнення та прискорення ритмів сучасного життя здійснює все більш широкий та глибокий вплив на якість середовища проживання. Це поняття стало пов’язуватись з уявленням про те, в якій мірі середовище сприяє збереженню і зміцненню здоров’я людини. Ось чому в сучасному розгляді проблеми охорони природи з’явився важливий аспект: охорона природи в якості необхідної умови збереження здоров’я людини.

Для ефективної конструктивної діяльності, спрямованої на охорону та покращення навколишнього середовища необхідно враховувати всі зв’язки. Проте в науковому та практичному плані інколи корисно розглядати окремі сторони досліджуваних явищ для наступного узагальнення їх на більш високому рівні. Так окремо оцінюється характер зв’язків людини з різними компонентами природного оточення – біотою, водами, кліматом та ін.

Значне місце займає аналіз умов природного оточення, які можуть спричинити негативний вплив на життя та здоров’я населення, а також аналіз можливих негативних наслідків, викликаних впливом господарської діяльності на природу. Найбільш гострим по своїх негативних наслідках для здоров’я людини є забруднення оточуючого середовища, що зростає в міру розвитку урбанізації, індустріалізації та інтенсифікації сільського господарства (у деяких районах світу він уже перевищує допустимі для здоров’я людини норми).

Природа здійснює значний вплив майже на всі сторони життєдіяльності людини. І не тільки там, де людина тісно взаємодіє з природними екосистемами, слабко чи зовсім не порушеними господарською діяльністю, але і там, де природне середовище значно перетворене, наприклад в громадських агломераціях. Яким би високим не був рівень соціального і економічного розвитку суспільства, біологічні зв’язки людини з природою продовжують залишатись тісними. Проблема охорони здорового середовища життя людини дуже складна.

Оскільки окремі компоненти природи тісно взаємопов’язані, зміни, які стосуються 1 з компонентів природного середовища, наприклад забруднення, можуть відобразитись на здоров’ї людини не лише прямо – через його контакти саме з цим компонентом, але і непрямим шляхом, — через ланцюг змін, який пов’язує різні компоненти між собою (при зливі у водойми великої кількості неочищених промислових стічних вод з токсичними речовинами, флора та фауна водойм гине; таким чином природній бар’єр, що перешкоджає розвитку патогенних мікроорганізмів руйнується. Тому можливий ріст захворюваності населення, яке використовує воду з даних водойм.

Запобігання несприятливих для здоров’я людини наслідків забруднення середовища стає одною з найбільш актуальних проблем сучасності. Ефективність її вирішення залежить від того, наскільки повно заходи, направлені на боротьбу з забрудненням будуть спиратись на вивчення закономірностей в ланцюзі «господарські впливи на природу – зміни в природі – наслідки для здоров’я людини».

Основне завдання конструктивної географії, пов’язане з вивченням та оцінкою якості навколишнього середовища – розробка наукових основ конструювання оптимального для здоров’я людини середовища проживання. Перед географами відкривається широке поле досить важливої наукової, практичної і в той же час конструктивної діяльності. При оцінці умов природного середовища, здійснюючого вплив на стан здоров’я населення, особлива увага має бути приділена можливостям акліматизації та адаптації до даних умов.

Переслідуючи спільну мету досягнення високого рівня здоров’я населення, слід орієнтуватись на 2 головних напрямки: оздоровлення населення та оздоровлення навколишнього середовища.

Оздоровлення навколишнього середовища пов’язане з його окультуренням – перетворенням, при якому враховуються прийняті на даному етапі розвитку суспільства санітарні норми. Окультурення включає заходи соціального, технічного та природного характеру. До них належать окультурення природних ландшафтів навколо населених пунктів, яке приводить до ліквідації природних осередків хвороб, а також боротьба з забрудненням природного середовища, яке обумовлює шкідливу для здоров’я людини зміну фізичних, хімічних та біологічних параметрів.

Забруднення залежить від кількості та умов поступлення в воду, повітря та ґрунт речовин різного складу. Воно позначається безпосередньо в умовах життя населення та змінює склад і властивості природних ресурсів, обмежуючи можливості їх використання. Забруднення має оцінюватись по його впливу на людину та біосферу, а також по економічному ущербу, котрий воно наносить, або по затратам на його попередження. В останній час, у зв’язку з розвитком промисловості, інтенсифікацією землеробства, різко посилився вплив антропогенної діяльності на природне середовище. Забруднення води, повітря та ґрунту стало важливою проблемою для всієї Землі. Наслідки цього явища стосуються різних аспектів діяльності і життя суспільства, здійснюючи вплив на соціальні умови життя людей, їх здоров’я та на економіку.

Природні умови навколишнього середовища варіюються в широкому діапазоні, і при цьому сприймаються і оцінюються людьми по різному. Комфортними зазвичай вважаються природні умови, при яких в стані здоров’я людини не спостерігаються видимі відхилення від норми. І навпаки, до дискомфортних відносять умови середовища, спроможні викликати в стані здоров’я людини явні відхилення від норми, хвороби. Екстремальними частіш за все називають умови, перебування в яких може загрожувати життю і здоров’ю людини, абсолютно екстремальними – умови, при яких життя без спеціальних систем життєзабезпечення стає неможливим. При цьому під спеціальними системами життєзабезпечення розуміють комплекс взаємозв’язаних і взаємодоповнюючих мір, здійснюваних в тісній залежності від регіональних особливостей навколишнього середовища та направлених на забезпечення життєдіяльності людей при максимальному збереженні їх здоров’я.

Природоохоронна діяльність і її основні напрямки:

Зростання негативних економічних та соціальних наслідків, викликаних впливом людей на природу, викликало новий напрямок в взаємодії суспільства з природою, який отримав назвуприродоохоронної діяльності суспільства –наукова та практична діяльність по розробці та введенню в життя заходів, які забезпечують можливість збереження природи в цілому і окремих природних комплексів.

Основні цілі охорони природи:

1. Розширення відтворення відновлюваних і більш повне та економне використання не відновлюваних ресурсів.

2. Збереження і облагородження природного середовища (підтримка чистоти повітря, охорона від забруднення водойм, боротьба з шумовим забрудненням, забезпечення можливостей відпочинку і відновлення здоров’я на природі.

3. Збереження видового різноманіття організмів.

Природоохоронна діяльність опирається на комплекс загальних принципів:

— Повсюдності природоохоронних заходів(локальний, регіональний та глобальний рівні);

— Охорони природи в процесі природокористування(вводяться не лише адміністративно-заборонні заходи, а й раціональне, бережне використання, відновлення ресурсів, навколишнього середовища);

— Профілактичності(підтримка балансу біосфери через використання покращених технологічних процесів, маловідходних та ресурсозберігаючих технологій);

— Територіальної диференціації природоохоронних заходів(врахування локальних та регіональних особливостей природи та господарства, їх форми взаємодії на кожній конкретній території).

Екологічні проблеми вирішуються на:

Локальному рівні(окремі країни)

Регіональному рівні(групи країн)

Глобальному рівні(міжнародні організації: ЮНЕП – Програма ООН з навколишнього середовища, МСОП— Міжнародний союз охорони природи і природних ресурсів, ВВФ – Всесвітній фонд охорони живої природи, СКОПЕ— Науковий комітет з проблем навколишнього середовища Міжнародної ради наукових союзів, ВООЗ– Всесвітня організація охорони здоров’я, ВМО – Всесвітня метеорологічна організація та ін.)