Поняття про соціальне здоров’я
Соціальне здоров’я — стан організму, що визначає здатність людини контактувати з соціумом.
Соціальне здоров’я складається під впливом батьків, друзів, коханих людей, однокласників в школі, однокурсників у вузі, колег по роботі, сусідів по будинку і т.п.
Різниця між психічним і соціальним здоров’ям умовно: психічні властивості і якості особистості не існують поза системою суспільних відносин. Людина — істота суспільна, соціум впливає на здоров’я особистості. Причому цей вплив може бути як позитивним, так і негативним. Недоліки виховання і несприятливі впливу навколишнього середовища можуть викликати деградація особистості, в таких випадках зміниться її відношення до себе, до інших людей, до діяльності і спілкування.
Компонентами соціального здоров’я можна вважати:
Моральність індивіда — сукупність морально-етичних якостей, ідеалів, ціннісних орієнтацій, які людина вважає для себе істинними і проходження обраним ціннісним самоустановку. У моральності людини відбивається переважно гуманістичний аспект здоров’я. Основоположник валеології І. І. Брехман виділяє моральність не просто як складову частину здоров’я, а розглядає її як основний аспект в «валеологичної структурі особистості»
Обрані для власного керівництва ідеальні цінності — позитивні і негативні — надалі визначають можливе поведінка людини, причому як позитивне, так і негативне. Людина, що втілює на практиці свої ідеальні цінності негативного плану, повинен бути визнаний нездоровим. Моральне нездоров’я людини може довго не проявляти себе, оскільки свої непристойні вчинки людина схильна приховувати від оточуючих. Необхідність вести подвійне життя може стати причиною стресу, аморальний спосіб життя рано чи пізно проявляє себе в тих чи інших розладах нервово-психічного і фізичного здоров’я. Моральність людини виявляє якості його духовності. Ціннісні орієнтації існують на рівні думок, які легко приховувати, тому в духовності відбивається переважно внутрішньоособистісний аспект здоров’я. Нездоров’я людини на духовному рівні є ще більш прихованим від сторонніх очей.
Моральне здоров’я відбивається в морально-духовних якостях людини, основними з яких є здібності:
? усвідомлювати свободу волі чи свободу вибору;
? переживати почуття любові;
? усвідомлювати впевненість і визначеність у сьогоденні і майбутньому;
? усвідомлювати відмінності між добром і злом;
? здатність до самооцінки;
? усвідомлювати якості власної волі;
? відчувати почуття віри;
? відчувати почуття гідності;
? усвідомлювати властиве йому почуття сорому;
? здатність до прогнозування подій і оцінок;
? здатність пам’ятати події і пов’язані з ними переживання, відчуття часу;
? здатність розуміння краси і прагнення до неї;
? здатність до творчості (музично-поетичному, науковому, технічному, педагогічному, організаторському);
? здатність розуміти в чому-небудь особливий і (або) переносне значення;
? почуття смішного, почуття гумору;
? здатність радіти, відчувати себе щасливим;
? здатність відчувати горе (свій і чужий);
? здатність відчувати заздрість, ревнощі, спрагу помсти.
Соціальна адаптація (від лат. Adaptatio-пристосування) — здатність організму пристосовуватися до різних умов, що змінилися соціального середовища або життя (до умов трудової діяльності, до професійним вимогам, взаєминам у новому колективі, здатність долати психологічні бар’єри). Процес адаптації до нової обстановки прискорюється, якщо людина попередньо ознайомлений з майбутньою діяльністю, з новими людьми та ін Для успішної адаптації необхідно вчитися керувати своєю поведінкою в нових життєвих умовах. Основні прояви соціальної адаптації — взаємодія (в тому числі спілкування) людини з оточуючими людьми і його активність.
Формування соціального здоров’я людини пов’язано з процесом соціалізації.
Соціалізація (лат. socialis — суспільний) — це процес і результат становлення особистості, засвоєння людиною цінностей, норм, установок, зразків поведінки, властивих даному суспільству (групі, сім’ї). Соціалізація — це процес безперервний, вона супроводжує людину на всіх його вікових етапах. Вона може йти як цілеспрямовано, тобто в процесі виховання і самовиховання, так і стихійно — під впливом факторів суспільного буття.
Результат соціалізації — це
а) сформованість тих рис, які востребуются в даному суспільстві (соціалізованість);
б) становлення самосвідомості і активної життєвої позиції особистості;
в) розвиток контактів індивіда з іншими людьми і спільної з ними діяльності.
Успішна соціалізація передбачає ефективну адаптацію людини до суспільства і в той же час — здатність протистояти йому в тих ситуаціях, коли це перешкоджає саморозвитку, самовизначення, самореалізації. Порушення такої рівноваги веде до появи так званих жертв соціалізації — конформістів, повністю ідентифікують себе з суспільством, або, навпаки, відокремленого, що не адаптованого до суспільства людини.
При формування психічного і соціального здоров’я, становленні самосвідомості дуже важливим є процес отримання уявлень про свої ідеали, цінності, мотиви поведінки, достоїнства і недоліки і пр., тобто процес пізнання себе, самооцінка особистості та результатів своєї діяльності. Самооцінка — важливий регулятор поведінки, впливає на розвиток особистості та на ефективність діяльності.
Неадекватна, тобто завищена або занижена самооцінка, а також нестійка самооцінка деформує внутрішній світ особистості, перешкоджають психічному і соціальному здоров’ю.
Іноді виникає розбіжність між самооцінкою і оцінкою з боку оточуючих. Якщо оцінка вище самооцінки, то розбіжність між ними може стати чинником, що стимулює розвиток особистості. Якщо ж самооцінка перевершує оцінки оточуючих, то така розбіжність може призвести до конфлікту (а тим самим і до порушення здоров’я). Успішність педагогічного впливу в значній мірі визначається тим, яку самооцінку вдається сформувати. Висока адекватна, диференційована, обгрунтована самооцінка дозволяє легше засвоювати новий матеріал, впевнено братися за нову справу, активно висловлювати свою думку і критично сприймати досвід інших. Для виховання позитивної самооцінки у дітей необхідна доброзичливість, розумна вимогливість і схвалення навіть у тих випадках, коли їх поведінку або виконана робота нам не труїться. При цьому дитині важливо пояснити, що засудження (погана оцінка) направлено на конкретну дію, а не на нього самого (не на особистість).
Таким чином, реалізація ідей психічного і соціального здоров’я зажадає від кожної людини переосмислення своїх особистісних якостей (і насамперед таких, як активність і відповідальність), а від суспільства — перегляду сформованих пріоритетів і традицій у сфері виховання та освіти, праці та відпочинку.
Источник
Социальное здоровье
Социальное здоровье
Социальное здоровье — характеристика взаимодействия человека и общества, критерием принятия человеком социальных норм и ценностей данного общества. Социальное здоровье определяется приемлемостью ценностей общества, действенностью согласно социальных норм.
Wikimedia Foundation . 2010 .
Смотреть что такое «Социальное здоровье» в других словарях:
социальное здоровье — socialinė sveikata statusas T sritis Kūno kultūra ir sportas apibrėžtis Sveikatos būklė, susijusi su socialinės paramos sistemomis, kurios gali paveikti ir keisti aplinkos arba streso poveikį žmogaus fizinei ir psichinei sveikatai, jo santykiai… … Sporto terminų žodynas
ЗДОРОВЬЕ — по определению Всемирной Организации Здоровья «это состояние полного физического, душевного и социального благополучия, а не только отсутствие болезней и физических дефектов». По мнению составителя словаря достичь крепкого и гармоничного здоровья … Евразийская мудрость от А до Я. Толковый словарь
Социальное обеспечение — Социальное обеспечение форма выражения социальной политики государства, направленная на материальное обеспечение определённой категории граждан из средств государственного бюджета и специальных внебюджетных фондов в случае наступления… … Википедия
Здоровье — Здоровье ♦ Santé «Здоровье – ненадежное состояние, не сулящее ничего хорошего». Автор этого высказывания доктор Нок (***), очевидно, прав. Если ты не болен, то можешь заболеть, мало того, если с тобой не произойдет несчастный случай со… … Философский словарь Спонвиля
СОЦИАЛЬНОЕ ГОСУДАРСТВО — характеристика (принцип), относящаяся к конституционно правовому статусу государства, предполагающая конституционное гарантирование экономических и социальных прав и свобод человека и гражданина и соответствующие обязанности государства. Означает … Юридический словарь
СОЦИАЛЬНОЕ ГОСУДАРСТВО — характеристика конституционно правового статуса государства, принцип, предполагающий закрепление в конституции гарантий экономических и социальных прав и свобод человека и гражданина и соответствующих обязанностей государства. Данная… … Юридическая энциклопедия
Здоровье — нормальное состояние организма, при котором правильно действуют все его органы. Общественное З. физическое, психическое, социальное благополучие людей, осуществляющих свою жизнедеятельность в рамках определенных социальных общностей, т. е.… … Российская энциклопедия по охране труда
СОЦИАЛЬНОЕ ГОСУДАРСТВО — СОЦИАЛЬНОЕ ГОСУДАРСТВО, конституционно правовой статус (см. СТАТУС), предполагающий конституционные гарантии экономических и социальных прав и свобод человека и гражданина. В социальном государстве органы власти служат обществу, стремятся… … Энциклопедический словарь
ЗДОРОВЬЕ — оценочная категория, обозначающая соответствие комплекса природных свойств организма человека его реальному состоянию в границах морфологической и физиологической нормы. В учении Церкви З. рассматривается как целостность всех аспектов… … Православная энциклопедия
Здоровье — У этого термина существуют и другие значения, см. Здоровье (значения). Здоровье состояние любого живого организма, при котором он в целом и все его органы способны полностью выполнять свои функции; отсутствие недуга, болезни (подробное… … Википедия
Источник
Социальное здоровье
статья на тему
Здоровье является бесценным богатством человека. Самое главное – захотеть быть здоровым. Хочешь быть здоровым – будь им.
Скачать:
| Вложение | Размер |
|---|---|
| sotsialnoe_zdorove.doc | 30 КБ |
Предварительный просмотр:
Здоровье является бесценным богатством человека. Самое главное – захотеть быть здоровым. Хочешь быть здоровым – будь им.
На протяжении всей истории человечества людей волновал вопрос: как сохранить здоровье до глубокой старости? Эта проблема стала особенной, злободневной в эпоху цивилизованного общества и научно-технического прогресса. Преобразование природы существенно изменили условия жизни человека, которые пока имеют в основном отрицательный характер и ставят под угрозу здоровье людей.
Ученые выделяют 3 уровня структуры здоровья: биологический, составляющий физическое здоровье, совершенство механизмов регуляции организма и адекватность физиологических процессов, отражающих предел адаптации к внешнему миру; социальный, определяющий социальную позицию в обществе профессиональной деятельности; личностно — психологический и духовный уровень, содержание которого составляет позицию в общественно — профессиональной деятельности, личностно – психологический и духовный уровень, содержание которого составляет морально этические и духовные ценности, формирующие образ жизни.
Социальное здоровье означает способность к общению с другими людьми в условиях окружающей социальной среды и наличие личностных взаимоотношений, приносящих удовлетворение. Достаточно очевидным является тот факт, что люди, имеющие обширные социальные связи с другими членами общества, менее подвержены болезням и чувствуют себя более здоровыми и счастливыми.
Социальное здоровье является очень важным аспектом любого общества. Его можно определить как комфортное взаимодействие человека и общества на основе общечеловеческих ценностей и социальных норм. Социальное здоровье определяется готовностью к приемлемости общечеловеческих ценностей и социальных норм индивидом.
Социальное здоровье определяется тем, насколько человек ладит с другими людьми. Социально здоровый человек может устанавливать и поддерживать отношения любви и дружбы с другими людьми, он уважает их права, умеет оказывать людям помощь и способен сам принять ее, поддерживает здоровые отношения с родственниками, умеет находить новых друзей, умеет выразить свои потребности и нужды так, чтобы они стали понятны окружающим.
Социальное здоровье характеризуют как адекватное восприятие социальной действительности, интерес к окружающему миру, направленность на общественно-полезное дело, альтруизм (бескорыстная забота о благе других людей) и др.
Наиболее важной областью социального здоровья является социальное здоровье подрастающего поколения, так как именно в подростковом возрасте закладываются основы и принципы поведения человека в обществе, его социальное поведение и отношение к моральным ценностям.
Сегодня, даже без серьёзных научных исследований, можно отчётливо заметить снижение социального здоровья у подростков. На социальное здоровье подростков оказывает влияние степень социального здоровья в обществе и в семье.
Деградация общества и подмена ценностей закрепляет в сознании подростков извращённые ценности. Они видят перед собой примеры, когда моральное и социально–ответственное поведение взрослых приводит их на грань бедности и социальное дно. В результате, героями становятся бандиты, проститутки и коррумпированные чиновники. Как следствие, такой человек в будущем становиться проводником этих ценностей, что усугубляет деградацию общества в целом.
Социальное здоровье мужчины во многом определяется социальным здоровьем всего общества, так как мужчины являются основными носителями здоровья общества. В современных условиях общественной морали, мужчина не может чувствовать себя достаточно комфортно. Падение производства в огромной степени оказывают негативное влияние на самооценку мужчины и его социальное и физическое здоровье.
Не имея нормальной возможности реализовать себя в профессиональном плане, мужчина испытывает стресс, который ведёт к деградации личности. Это в свою очередь оказывает огромное негативное воздействие на детей в семье. Видя неспособность родителей нормально организовать свой быт, ребёнок начинает отрицать общечеловеческие ценности, стремясь к аморальному поведению и отрицанию ценности человеческой личности.
Исходя из всего вышесказанного, социальное здоровье женщины, также испытывает огромные негативные нагрузки. Из-за бедности и невозможности обеспечить нормальные условия для детей, женщины начинают испытывать постоянный стресс в стремлении улучшить условия в семье. И в этот момент наносится огромный удар по самой природе женщины, её основному предназначению, рождению и воспитанию детей.
Осознавая невозможность обеспечения нормальных условий для жизни и развития ребёнка, женщины всё чаще отказываются от возможности не только иметь много детей, но даже одного ребёнка. В результате они пытаются реализовать себя в других областях или работать на износ. Что определённо сказывается, не только на социальном, но и на физическом здоровье.
И как следствие, сложно говорить о нормальном отношении к людям пожилого возраста, их социальном, физическом и моральном состоянии.
В результате деградации подростков, общество получает взрослых людей, которые в среднем возрасте не могут и не хотят обеспечить нормальное отношение к престарелым людям. Как следствие упадка морали, появление домов престарелых и других социальных учреждений подобного типа. Но стоит отметить, что создание этих учреждений не решает проблему, так как корни её лежат в социальном нездоровье всего общества.
Источник